Ти винний, що ночей не сплю,
що в голубім небеснім краї
тебе я подумки шукаю,
коли ночами я не сплю.
Ти винний, що у тім краю
ніколи сонце не сідає,
і білі голуби літають,
коли гуляю в тім краю.
Ти винний, що вони листи
мені несуть, які не пишеш,
коли вві сні зітхаєш лИшень,
твої читаю я листи.
Ти винний в тім, що я сама
до тебе йду, коли не кличеш,
коли журавлик закурличе
“курли-курли”, що я сама.
Ти винний, в тім, що я люблю
тебе так ніжно-солов’їно,
і це моє єдине віно,
що тебе палко я люблю.