Соматичність свою в хроматичність душі перетвОрю
На догоду тобі.
Акордом мі-соль прейду цю хворобу Асоль,
Де вітрила червоні, що зранили тіло,
Де бажання полинути водами синіми
Лихоманить усе.
Я забуду, що тілом я є.
Я залишу його серед ночі,
І до тебе прийду на світанку,
Жовтим сонцем зайду у віконце
І спитаю, чи встав ти уже.
Непомітною пташкою тихо
Заспіваю тобі, чи джмелем загуду.
Соматичність свою загублю.
Різнобарвними нотами стану.
Ти заграй лиш ці ноти.
Удар у дзвони самотні.
Хай полине кохання в безодні
І розчулить Атлантів,
Що небо вже тримають так низько,
Що скоро вже впаде воно певне
На мене
Й роздушить блакитним „не треба”.