Пробач мені за все, що я накоїв,
А більш пробач за те, що не зробив,
Свої страждання й трохи не загоїв,
Твоїх благань ніяк не розумів.
Пробач мені: сумні, нещирі роки,
Що вникнути у суть не захотів,
Не бачив до розриву твої кроки,
Тебе не обійняв, не зупинив.
Давно уже покинута тобою
Душа самотня плаче і болить,
А серце, що здружилося з журбою
“Пробач мені! Пробач мені!” - кричить.