Осіннє листя стоптане ногами.
Із викривлених днів вернувся сморід.
Корозія гризе душі метали.
Сліди ведуть в холодний крематорій.
Чорніють діри в небі між зірками.
Текуча стеля давить мертвим тілом.
Масаж на серці дротами-руками, -
Безперестанку роблять своє діло.
Рогатий місяць плавав на асфальті,
Скалічений сліпими. Світ не бачив...
Візьми мене у небо. Я на старті.
Я тебе склею – й ти уже не плачеш.
Осінній дощ розмив мене. - Банально.
Ти полетів, а я безкрила в ранах.
Я думала, що сонце бездоганне,
Але й на ньому світ відбився в плямах.