Это перевод стихотворения Лизы Лещинска "Я тчу iз чорної куделi полотно...". Относительно вольный перевод. "Вольный" потому, что хотелось сохранить то звучание, которое, во многом благодаря певучести украинского языка, слышно в авторском оригинале.
Я тчу iз чорної куделi полотно...
Учора на старій Зозулиній* горі
Була зустрілась з жовтим Жовтнем.
Калюжі надували жовті пузирі,
Гора вдягнула довгу сукню, жовту.
Жовтіли поміж віттям ниточки дощу
І сонце через товщу хмар жовтіло...
Я ж серцем журавлям услід кричу,
- Ви знову так надовго полетіли!
ЗалИшили менЕ без літа та тепла,
Осіннє золото холодне і не гріє.
В моє вікно знов темна ніч, сліпа
І чорні вечори з’їдають всі надії.
Куделя з темряви. І знову час
Із чорної куделі прясти біле,
Щоб світ оцей прокинувся ще раз,
Щоб темрява назавжди не осіла...
Я тчу із чорної куделі біле полотно
І поміж чорних, густих ниток
Ниточку душі вплітаю...
ПЕРЕВОД:
На старой Соловьиной на горе,
Вчера я с желтым октябрем встречалась.
Там в каждой луже, в каждом пузыре,
В наряде желтом осень отражалась.
Желтеющими нитями дождя промеж ветвей
И серых туч – желтело солнце...
Летит душа средь поздних журавлей,
Среди печалей – сердце остается...
Осталась я без лета и тепла
В осеннем золоте и в холоде бессрочном, –
Я этот черный вечер не ждала,
Но ночь слепая в окнах полуночных
Тугие косы распустила... Пробил час
Мои печали мерить снежной пряжей, –
Пусть белый свет проснется в этот раз
Без привкуса щемящего пропажи...
Я тку из черной пряжи полотно, –
Меж черных нитей – белую вплетаю. У ног душа...
Её седой клубок – не берегу... И ниток не считаю.
23.11.2006
*Зозуля - в переводе с украинского - кукушка. При переводе заменена на соловья - исключительно для исключения совсем уж на вкус переводчика мрачного настроя получавшегося перевода.