Сложивши крылья, сделал шаг -
К земле с небес без промедленья.
Его не мог сдержать ни страх,
Ни боль, ни раны от паденья.
Болтались крылья на ветру,
Без сил о звёзды рвались в клочья.
Молчал, пронзая пустоту,
Небес снимая полномочья.
Он падал, зная, впереди
Его встречает жизнь земная -
В объятья пламенной любви,
Себя бессмертия лишая.
И сердце вздрогнуло в груди
Под звуком, так подобным звону…
Она рванулась, из любви,
Навстречу ангельскому стону...
*******
Він склавши крила робить крок -
З небес на землю, як каміння.
Не в силах стримати ривок
Ні страх, не біль від ран падіння.
Стинались крила на вітру,
На клапті рвалися об зорі,
Мовчав пронизуючи млу
Небесної відрікся долі
Він падав знавши наперед
Земне життя його стрічає,
Що цій любові паритет
Його безсмертя позбавляє.
І серце стислося її
Під звуком, що подібний дзвону,
Вона рвалася від землі
Назустріч ангельському стогну.