Україна стоїть на колiнах,
у лахмiттях, голодна й сумна
та в молитвах шепоче єдине,
що жива, ще не вмерла вона.
Батька, Духа святого i Сина
у заступники кличе свої,
та не чуе Господь Украiны,
наче зовсiм немає її.
Хто твiй ангел-хранитель, небого?
Де твої нерозумнi сини?
На яких перепуттях-дорогах
заблукали сьогоднi вони?
Чи не знають твоєї недолi,
Злої скрути, в якiй ти живеш,
знемагаючи в працi вiд болю,
щоб не вмерти, а вижити всеж.
Нiде правди гiркої подiти -
не пiднiмеш в молитвах себе.
Нерозумнi, не навченi дiти
заженуть у могилу тебе.
Понадiйся хiба що на внукiв,
що в нелюдських умовах живуть -
не з переказiв знають про муки
i в наругу тебе не дадуть.
Славних предкiв розумнi нащадки
пiдведуть тебе, бiдну, з колiн,
наведуть справедливi порядки
i прославлять на сто поколiнь.
Хай їх доля щасливою буде,
як i просиш молитвами ти!
Та нехай працьовитому люду
не стають на завадi жиди!
6.10.97г