ПАЛIЮ
Олександру Васильовичу
Зiзнаюся вам вiдверто -
це прийоми не новi,-
я звертаюся до мертвих,
щоб почули ви, живi.
Щоб спiвставити могли ви
тi та нинiшнi часи
i вклонилися могилам,
що травою поросли.
Щоб проснулась ваша гордiсть
за Козацький Славний Рiд
i чекали б не вiд когось
подолання лих та бiд.
Ми спроможнi подолати
будь-яке из лихолiть,
якщо потуги на жарти
не зведемо в якусь мить.
Ми самi посмiемося
над собою вкотрий раз
та за бред рiзноголосся
всi смiятимуться з нас.
Що вiд дурникiв чекати
окрiм дурощiв нових?-
могли б мертвi запитати
в нас, уже напiвживих.
Що багато говорити,
коли совiсть вимира?
Треба що-небудь робити,
щоб побiльшало Добра.
Вчитись треба, Не терпiнню,
а основам всiх Наук,
щоб вiдкрилося умiння
бачить корiнь наших мук.
Досить злому потурати
i молитися Пiтьмi.
Мало образ людський мати -
бути треба ще Людьми!
В свiтi бiльшого нiчого
ще нiхто не зустрiчав.
Та i в Господа самого
образ людський зазвичай.
Це просте все уяснити
уже б кожному пора
i гуртом пора робити
те, що збiльшуе Добра.
Вчитись треба. Вчитись. Вчитись
досконало, не сяк-так,
щоб з невiглаством миритись
не хотiлось аж нiяк!
6.04.04р