В чужім краю моя смородина росте,
Я гілочку привезла з маминого саду.
Весна прийшла і знов вона цвіте
Серед хурми, оливи, винограду.
Ми поріднилися із нею назавжди,
Пустили корені, та ягідки чорніють...
Хоча на смак солодкі, запашні,
Вони про сад матусин завжди мріють.
Щовечора до неї я іду
Поговорить про радості й печалі.
Моя рідненька, в щастя і біду
Не покидай мене, я буду і надалі
Плекать тебе, мов те мале дитя,
І будуть пиріжки нахвалювать сусіди.
А ти цвіти у новому саду,
Щоб нас з тобою обминали біди.
Случайно в Интернете наткнулась на болгарский сайт, на котором один автор перевёл мой стих... Приятно, конечно, что меня переводят, моё имя указано, но могли бы и сообщить об этом...
автор: ZEMEDELEC
Касисът от мамината градина
В чужд край моят касис расте.
Храстче пренесох от мамината градина.
Отново е цъфнал той и пролет дойде.
Посред фурми, маслини, лози го имам.
Свой побратим заминаги в него намирам.
Плодчетата чернеят и корени пуснахме.
Колкото и да сме ароматни ,сладки и вкусни,
без мамината градина умираме.
Привечер при него ще ида
да похортуваме за радостта и за болката.
Мой побратиме в щастие и беда
не ме изоставяй! Ще бъда и надали
и теб ще оплача като малко дете!
Ще хвалят пирожките ми съседи.
А ти ще цъфтиш в новата градина
и двама ни-беди да подминат!