Життя коротке, а ми - смертнi.
Нежданно прийде такий час,
коли з цiеї круговертi
вирве кого-небудь iз нас.
А ми не встигнемо сказати
найголовнiше. Саме те,
що можна потiм пригадати
як заповiтне i святе.
Друзi мої i незнайомi,
не пийте воду забуття,-
живiть у доброму здоров`ї
усе своє земне життя.
Радiйте сонцю, людям, квiтам
щиросердечно, без прикрас,
а найдорожче в свiтi - дiти
не опечалюють хай вас.
Усе мине - сумне й огидне.
Настануть ще й такi часи,
коли й незрячим стане видно
всю велич людської краси.
Дай бог i нам тодi пожити
та подивитися на те,
як ближнi ближнього любити
справдi по-людськи навчите.
Життя ж коротке, а ми - смертнi.
То ж чи потрiбно нашi днi
не по незнанню, а вiдверто
робити з радiсних - сумнi?
Побiльше смiйтесь i радiйте,
даруйте настрiй свiй другим
i так зумiйте вiк прожити,
щоб вiн став серцю дорогим.
Хай вашу душу не остудить
печальних днiв холодна жуть,-
тодi вас люди не забудуть,
а й пiсля смертi спом`януть.
10.09.98р