ГИБЕЛЬ КОТЛЯРЕВЩИНЫ
ИЛИ БЕСКОНЕЧНОЕ ПУТЕШЕСТВИЕ В БЕССМЕРТИЕ
II
пылайте как свечи дидоны сивиллы пуляйте
вояки гороховым в небо салютом пуф-пуф
красотка с кривою косою заходит пылайте
как буква и дух или бубен шутовский и буф
горите огнями моргухи финдюрки шалавы
казак и гуляка - саднят две занозы в груди
и сказано громко и чисто ик…течеству слава
и камнями в реку слова и круги погляди
звезды острие засверкай же бессмертно ребристо
над морем и полем - обветренный в странствиях род
сведет в преисподню перо баламута-юриста
хотя и ему не избегнуть огня сковород
так кто будет завтра и после и дальше
идти за славянской латынью в папирусный тлен
сквозь мор или мрак голоса как узлы завязавши
над пеплом от пасек и песен восстаний измен
коса оттяжная пеньковая петля и блесточка пуля
навстречу героям разврата святой пьянчуре
вертеп не закроется сроду оттуда показана дуля
отчизне и жизни и смерти и ясной заре
С украинского
*Котляревский Иван Петрович(1769-1838), автор бурлеска "Енеида Вергилия, перелицована на малорусск. мову" (прим. переводчика).
ЗАГИБЕЛЬ КОТЛЯРЕВЩИНИ,
АБО Ж БЕЗКОНЕЧНА ПОДОРОЖ У БЕЗСМЕРТЯ
ІІ
ставайте свічками почвари дідони сивіли свічада
паліть воячки непоборні салютами з люф
іде молодичка з косою кривою ставайте свічками
як буква і дух або блазенський бубон и буф
вогнями ставайте моргухи фіндюрки і цьохлі харцизні
джигунство й богунство як віхті гарячі в груді
вже сказано голосно й чисто любов ик отчизні
мов камінь у річку слова і круги по воді
світися як вістря зоря нерозтлінна й ребриста
над морем і полем де в мандрах обсмаленний рід
заводить у тартар крючок баламут і юриста
хоча і йому не минути вогню сковорід
то хто буде завтра й позавтрім і потім і завше
іти по слов’янську латину в папірусну хлань
крізь морок і мор голоси як вузли зав’язавши
над попелом пасік парсун і пісень і повстань
косу замашну і петлю мотузяну і блискітку кулю
стрічайте герої бурлацтва святі бахурі
вертеп не зачиниться з нього показано дулю
отчизні і жизні і смерті і ясній зорі