СУПРУН
Любовi Iванiвнi
Вам всiм, кому вiдомий творчий злет -
художник ви, полiтик чи поет,
доводиться менi констатувати -
коли немає поступiв вперед,
е небезпека вiд життя вiдстати.
Ви збочитесь з великого шляху,
який веде до Iстин i Прозрiння,
повiрите в нiкчемну чепуху,
в половi не помiтите насiння.
Вас кожен зможе просто обдурить,
при цьому буде в очi говорить,
що нинi в вас великикий творчий злет.
I, знаєте, тодi в ту саму мить
у вас умре полiтик i поет.
Повiрте, що його не оживить,
якщо вперед себе не пiдганяти
щоденно, щохвилинно, кожну мить,
бо зупинившись, будеш вiдставати.
Утiшити себе не буде чим,
не знайдеться нагоди i причин.
Життя покене вас i далi пiде,
а ви залишитесь серед кручин
не жити вже, а доживати, скнiти.
Нiхто тодi не пожалiє вас,
а тi, хто вам брехав у очi,
поза очима скажуть: "Його час
давно минув. Чого ж iще вiн хоче?"
I, коли вам удасться уяснить,
що вже довiк в собi не оживить
того, хто в мить якусь загинув,-
в собi тодi не станете цiнить
i найдорожче в вас - Людину.
Не приведи, Господь, всього цього
нi ворогу, нi другу пережити.
Послухай застереження мого,
не перестань в життi добро творити.
31.01.99р