відкрий свої вікна.
бачиш, сонце палає в небі?
краплинки блищать
на стріхах –
вони плачуть,
сумують без тебе.
пори року шепочуть
дивні речі вустами,
що станеться завтра
з цим світом і з нами?
прокладають в безодню
наші мрії дороги –
нескінченно великі,
безнадійно хворі.
чекають на щастя,
марять світлим коханням.
так, можливо, їм вдасться
світ змінити востаннє.
але що вони зроблять,
коли сонце засяє сильніше?
на щоках – присмак солі,
і нічого не лишиться більше...
29/06/2007