Як відірвавшись, з дерева листок,
Летить до низу, встелює коріння,
І не дістану просто так я до зірок,
А час прийде, збирати мудрості каміння.
Пройде весна і літо відцвіте духмяне,
Пройдуть дощі, і ріки льодом проростуть
І я чекаючи, блукаючи стежками,
Таки знайду, чи то знайшов уже свій путь.
Він є Любов, до нього прагну ним живу,
І спраглий напиватися прихожу,
Без Нього потопаючи, світами я пливу,
Сердечною молитвою й душею знов тривожу:
Дай Боже Сил, незвіритись, встояти,
Серед чужих мені людей
Сльозу пустивши, знову засміятись
І далі йти...