Ти вже десь бачив ці глюки й оголені ноги..
Спати, пробачити всім ,
зокрема диплодокам
Те, що вже більше ніколи не стати Ікаром
Залишається гратись з циклопами в око за око
Я боюсь твої очі,
Ти граєш в футбол і на нервах
На спітнілому лобі, хіба, що без напису «wanted!»,
На портрети твої іспаскуджено стільки паперу
Що дерева підуть з цього світу , без всякого понту
Кінокамера гріється знаючи, краще за тебе.
Що спектакль буде справжнім.
Й не зайві патрони в рушниці
Біс під ребра всім Фрейдам, що любляться в мерсах і кєбах
Ну знайдіть мені когось,
Кому можна дати по пиці!
То ж
Роби революцію
Списуй з мого листа…
На голові вінок із зів’ялих троянд
Істина лише в портвейні, і надто проста
Я не скажу нікому, що ти дилетант.
Так прокидаючись ранком в обіймах повій.
Ти засумуєш,; Все дупа,
І пав Багдад.
Тіло твоє притулок для гіпертоній.
Але медсестрам , так личить білий халат.
Я б стала янголом, лиш відростила б шість крил
Ти б повернувся від заздрості до села.
У Пегаса напевно не було стільки кобил
Скільки поєтів, яким я в свій час не дала
