* * *
Горобина під моїм вікном,
Запалала, розгорілася червоним.
Літо ще неначе й не пройшло,
Та вже осінь тихо дзвонить в гронах.
Заросила, заруділа на стерні,
Розбрелась копицями на лузі.
Так не хочеться в цю осінь йти,
В сіре небо, в дощ, в сумні калюжи.
Вже пташки від осені летять.
Сірий небокрай дощі пророчить.
А жоржини, як вогонь, горять,
Тільки ранками росою плачуть.
Осінь подивується на них
Й подихом холодним приморозить.
Так не хочу я в цю осінь йти -
Серце нерозумне літа просить.