Які далекі ті, що були близькі.
В мовчанку гра триває сотні літ.
Вам захотілось грать в мовчанку?
Ну що ж, сердешний, помовчіть.
Може тому, що я була німою,
З якогось часу не люблю німих.
Поговоріть, мій голубе, зі мною,
Поговоріть.
Про що нам побалакати сьогодні?
Можливо про погоду чи птахів,
про тих що в’ють гніздо на осокорі,
чи може про дельфінів голубих?
Чи може про моря, а може річку,
про мертву ми ні слова, ні-ні-ні.
А може намалюєм ієрогліф
Землі чи сонця, жінки чи води?
Ви пензлика візьмете, я рукою
Торкнуся Вашої, і обрис забринить.
І на папері вже не ієрогліф –
чиєсь життя, як промінь пролетить.