Тобі сказала:" Йди з мого життя!"
Здавалося мені так буде краще.
Але чому сльозою на моїх щоках
Моє кохання гірко плаче?
Чому в душі не має спокою тепер,
Чому тепер так боляче без тебе,
Чому ніхто про тебе спогади не стер,
Чому без тебе почорніло моє небо????
Чому у всьому я доросліша завжди,
А почуттям не можу дати раду.
Чому я зраджую самій собі, скажи!
Якщо я зовсім цього не прагну...
Чому раціонально довіряю голові,
Коли почути треба лишень серце...
Чому сказала "прощавай" тобі,
Коли душа до тебе рветься.
Багато зайвих, непотрібних слів,
Думок багато та вороття немає.
Нехай без тебе боляче мені,
Нехай тебе без пам'яті кохаю.
.............................
Та пройде час, завжди минає
Зі смутком і у спогадах в жалю.
І моє сердце знову в мене запитає,
А я прошепочу йому, - люблю...