Бідний друже! Від долі заслаб.
Темний погляд, зім’ятий вінок.
Відпочинь, увійди у мій сад.
Захід сонця, дивись, потьмянів.
Де була і куди ти ідеш,
Не спитаю, зів’ялий мій цвіт.
Лиш покличеш ім’я ти моє,
Приголублю до серця тебе.
Смерть і час – можновладці Землі,
Владарюють вони лиш на мить.
Все кружляє, минає в імлі.
Лише сонце любові горить.
Владимир Соловьев
Бедный друг, истомил тебя путь,
Темен взор, и венок твой измят.
Ты войди же ко мне отдохнуть.
Потускнел, догорая, закат.
Где была и откуда идешь,
Бедный друг, не спрошу я, любя;
Только имя мое назовешь -
Молча к сердцу прижму я тебя.
Смерть и Время царят на земле,-
Ты владыками их не зови;
Всё, кружась, исчезает во мгле,
Неподвижно лишь солнце любви.