Луна ковтає твої слова.
Скажи: «Кохаю!»- доносить: «Ха!»
З образи тьмариться голова...
Назвеш «серденьком» -
дійде лиш «день»...
Не дождеш ласки, помреш з туги.
Бо мовиш «ніжність» -
почують - «ніж».
Мо, розійтися?-
Бо слово «геть»
Ген донесе без змін,
Хоч круть, хоч верть...