Юра Зойфер, рожденный на собственной фабрике,
учился иностранным языкам у дрессированных попугаев в отцовской конторе.
Потом говорил, что если чему и научился в детстве – так это путешествиям,
когда неделями спишь не раздеваясь,
застряв в очередном порту.
Заняв вместе с крысами и цирковыми обезьянами
лучшие места в трюме, он
на ходу вытаскивал рыбу из черной воды и разговаривал с монстрами,
что вылетали из снов пассажиров третьего класса.
Юра Зойфер говорил:
рыбы в воде – как метафоры в речи.
Позже, водя дружбу с самыми опасными
представителями общества и меняя марксистские листовки
на разноцветные камушки и оловянных солдатиков,
он часто бывал в столовых для бездомных,
прятался в ночлежках,
организованных красным крестом,
выводил на площади цирковых животных
и вел агитацию.
Запомните эти дни, говорил он публике,
собирая у нее монеты, запомните –
цирк, революция и кабаре
уберегут наши города
от апокалипсиса.
Однажды, незадолго до ареста, засыпая
на пустых мешках из-под военной почты после того,
как обмотал глотки своих простуженных животных
старыми газетами, он увидел –
будто стоит на каком-то вокзале у широко открытых дверей зала ожидания
среди толпы неизвестных ему людей и не может выйти наружу,
ослепленные светом солнца, все они толкутся и не могут выйти, все эти
клоуны и террористы с бумажными бомбами, самоубийцы, шулера со своими зазнобами, актрисы порнофильмов, ветераны из приютов, банды сербов, делегации арнаутов, отряды наемников, группы повстанцев, сотрудники железнодорожной станции, пассажиры, выпавшие из вагона, на себя взвалившие сломанные пишущие машинки и патефоны, картонные колонны и бумаги рулоны, весь ломаный реквизит, что на своих горбах вынуждены всюду возить, будто ларцы с дарами, все они, стараясь вырваться, толклись перед открытыми дверями
И тогда, проснувшись, он написал –
Вот мои сны, что приходят негаданно,
вот мое радио, полное пропагандой,
и чем проще и громче она,
тем страшнее потом тишина.
С украинского
Из цикла "Радиошансон" (Восемь историй о Юре Зойфере)
http://www.zn.ua/3000/3680/56524/
8. Скажи монстрам до побачення
Юра Зойфер, який народився на власній фабриці
і навчався іноземних мов від дресированих папуг у батьківській конторі,
згадував згодом, що єдине, чому він
навчився в дитинстві – це подорожі, коли
доводиться спати в одязі, тижнями живучи
в черговому порту,
займаючи разом із щурами
та цирковими мавпами
найкращі місця в трюмах, він
виловлював на ходу рибу з чорної води, розмовляв із монстрами,
котрі вилітали зі снів пасажирів третього класу.
Юра Зойфер говорив:
риби в воді – це як метафори в мові.
Згодом, товаришуючи з найнебезпечнішими
представниками суспільства, і міняючи
марксистські листівки на кольорові камінці й олов’яних солдатиків,
він часто сидів у їдальнях для безпритульних,
ховався по нічліжках,
організованих червоним хрестом,
виводив на площі циркових тварин
і проводив свою агітацію.
Запам’ятайте ці дні, говорив він публіці,
збираючи з них монети, запам’ятайте –
цирк, революція і кабаре
врятують наші міста
від апокаліпсису.
Одного разу, незадовго перед арештом, засинаючи
на порожніх мішках з-під військової кореспонденції і
обмотавши горла своїх застуджених тварин
старими газетами, він побачив таку річ –
ніби він стоїть перед широко відчиненими дверима зали очікування, на якомусь вокзалі, в натовпі невідомих йому людей, і не може вийти назовні,
сонячне світло засліплює їх усіх і вони штовхаються, не маючи змоги вийти, усі ці
клоуни і терористи з паперовими бомбами, самогубці з усіма своїми хворобами, акторки із порнофільмів, ветерани з притулків, банди сербів, делегації турків, команди найманців, групи повстанців, працівники залізничної станції, пасажири, які випадали назовні з вагонів, які тягли на собі зіпсовані друкарські машинки і патефони, картонні колони, паперові рулони, рештки розбитого реквізиту, які вони змушені усюди возити на власних горбах, ніби скрині з дарами, намагаючись вирватись крізь відчинені брами.
І тоді, прокинувшись, він написав –
Ось мої сни, які я щоранку пригадую,
ось моє радіо, наповнене пропагандою,
і чим вона доступніша і голосніша
тим страшнішою буде тиша.