Блакитне небо наді мною
Розпростерло сині береги
Ніжно пологом своїм укрило
Обіймаючи плечі мої...
Я стою, замріяна, мовчу -
Фарб не шкодувала і блакиті...
Споглядаючи таку красу,
І примарних замків стіни...
І життя наше - як та блакить -
То проллеться ультрафіолет,
То десь зникне у сизій імлі,
Розтушовуючи колір синій цей,
Як величезний цей небосхил,
І, охоплюючи нас з тобою,
Немов веде до себе за руку,
Занурюючи в спокій і млість...
Я мовчу, він говорить слова,
Вітром видуваючи блакить...
Розумію, що я зараз не одна,
Руки піднімаю в височінь
(Перевод с русского текста Сергеем Соловьевым.)