Ресторан «Україна».
Автор: Немає диму без вогню,
Немає правди без омани.
Немає бідності в меню,
Є олігархи, чи тирани.
Офіціант: Кому чого на стіл подать?
Хто буде воду? Кому кави?
Депутат 1: Мені, будь ласка, цей народ,
Депутат 2: Ну а мені давайте крани.
Депутат 1: Ні! Крани подасте мені,
А ти обійдешся і налом!
Депутат 2: Який нахаба! Цей народ,
Його бажання вже дістали!
Ще у минулий тоді строк,
Мені й на дачу не зібрали.
Депутат 1: Зате на яхту нашкреблось,
А в мене поруч з вами – мало!
Депутат 2: Так нащо ж тобі той народ?
Депутат 1: А гроші сину на потреби?
Дружині шубку, манікюр,
А працювати ж комусь треба?
Депутат 2: Ну так бери собі його.
А я із станом розберуся,
Бо крани газу й нафти разом
Сподобались моїй Марусі.
Хай бавиться. Собі бере,
Якихсь дрібничок накупує,
Бо з мене шкури три дере,
А той народ там байдикує.
Депутат 1: Давай! Так добре вам і нам.
Ось пообідали і досить.
Офіціант: Панове, стійте!
Депутат 2: Це ви нам?
Депутат 1: То він по чеку плати просить.
Офіціант: Так, а платити хто з вас буде?
Кому на касу підійти?
Депутат 1: Заплатить вам народ, ми – люди!
Депутат 2: Пробачти, та нам час вже йти!