Диск вечернего солнца, дурачась, навис
над разбитым автобусом, что катит сквозь прерии –
поселенцев фургон проползает без виз
под высокие неба врата, нет, лучше под двери.
Здесь сплошные пустыни – пшеница и спирт,
и мулаток фигуры бесстыдно красивы.
Как копье амазонки, опасен их флирт,
пьющих водку в степном комсомольском активе.
И не движется время – закрыт его шлюз:
здесь сажают картошку, идет вызревание семени.
Зависает горячий надорваный блюз
над волной придорожной измученой зелени.
На закате эпоха. Пьянит декаданс.
Захмелев, коммунисты, ковбои и фермеры
обживают упрямо слобожанский Клондайк,
и в отверстия степи уходит вода,
и на кладбищах в мае толпятся химеры.
И загажен автобус осколками рыбьих костей,
и меня окружают жующие мирные лица.
Все несется вперед по глухим лабиринтам степей,
и вокруг подыхает больная провинция.
1995
С украинского
* Слободская Украина или Слобожанщина - историческое название региона, в который входили нынешняя Харьковская обл., части Сумской, Донецкой и Луганской областей, а также ныне российские Воронежская, Белгородская и Курская обл.
* * *
Диск вечірнього сонця блазнювато навис
над обдертим автобусом, що прямує між прерії,
слобідських поселенців запилений віз
підповзає під небо без валіз і без віз
в ці зі Сходу ворота, навіть ні, краще – двері.
Тут суцільні пустелі, тут золото й хліб,
темношкірі мулатки – безсоромні і хтиві,
перетравлюють спирт майже так, як і флірт,
сторожкі амазонки сухої землі
п’ють горілку і членствують в комсомольськім активі.
Отже, все як було, всюди сталість часів,
йде саджання картоплі й дозрівання потенції.
Заплювали автобус діти синіх степів,
а на хвилях чадної гарячої течії
зависає надірваний блюзовий спів.
Це занепад епохи, це п’янкий декаданс,
захмелілі ковбої, комуністи і фермери
заселяють уперто слобожанський Клондайк,
в рурі степу зникає травнева вода,
й цвинтарі переповнено нічними химерами.
Все прямує вперед і автобус згори,
мов блискучий акваріум, висвітлюють промені,
його нутрощі повняться спинами риб,
бруд луски і кісток уповільнений скрип –
це і є громадяни – покірні й безкровні.
Людолюбство й ненависть, ковбаси і спирт –
ця країна загиджена ними по вінця,
я сприйняв, я змирився, затих і стерпів,
я прямую німим лабіринтом степів,
а навколо доконує хвора провінція.