http://www.yatran.com.ua/articles/63.html
У надвечір;я гавкіт собак лункіша,
І голоси дітей на вигоні…
Простір чуттєвої осяжности -
Скажи слово - і відгукнеться творіння.
Змахни рукою і являться зорі, або впаде стигла абрикоса
Роздавшися луною у синяві вечора.
І не питай де саме закопано тьмяний стручечок твоєї пуповини. Вона тягнеться през покоління, тут, у пилявій засусі петрового батога, така ж цупка й нерозривна. Тут у вселенському гавкотінні садибних псів, у вечоровій луні галасу сільської дітлашні.
***
Борисові Гривачевському
Крупинкою солі штрикнуло серце. Болючим кристаликом скам;янілого слова. Сіль землі і плоті - глини просякнутої кровію… Червоний змій просувається, пульсуючи мов гусінь, об;їдаючи листки календарних умовностей з стрімкого пагону часу, вділеного вселенським літечком на одну втілену душу. Зашморг крови навколо скелі. Обїдає її густою хвилею й сам просякається гіркотою. Ще один поет скінчився. Зашморг крови змив крихти. Німуй!
***
Лікарі довго ловили біглу душу незграбними "сачками ", а вловивши, знічів'я роздушили, як це трапляється у взаєминах між метеликами та людськими дитинчатами. Ці, марно намагаються зтулити докупи пожмакані тільця, та врешті, широко роззявивши ротики відчаю й репетуючи, дрібочуть до матусь, вимагаючи полагодити цього примхливого коника , чи метелика, бо він, бач, більше не воліє стрибати або літати, і взагалі будь-як функціонувати.
***
Про Борисового діда
Він впав на коліна і огорнув у оберемку розлогий квітуючий трояндовий кущ. Він обіймав його палко, але не так як зплітаються спраглі за коханням люди. Повний світової туги й жаги, втискався він у колючки, дряпався неголеною і навзаєм деручкою щокою, шукаючи його, куща подиху-відгуку. Тоді, наче прагнучи зламати власні груди сам огортав рослину одразу стаючи більшим і могутнішим наче вбираючи шпичаки і буяння квітів всередину – ствав чи то землею з якої постає таке буйсто, а чи самим кущем. А тоді стихав і за мить із якоюсь таємничою посмішкою або й в затаєному жалю промовляв до лисття. Кущ ув обіймах зробившися струнким і високим, зібравши все своє квітуюче медовобджілля у верхів 'ях, також промовляв до високого і лункого склепіння. А в ньому зорі, яко бджоли трояндових принад...
***