Мертвий перед-зимовий Київ
скаженіє пусткою серця
Тремоло очікування - вустами
земля пахтить металом і зимою.
дзвенить здаля зимова заметіль.
і марево - зустрітися з собою,
не вір...
А марево навпрочуд перед очі,
а марево на дотик аж тремтить.
на льон голодні ікла пензель точить
і кров сурмить,
що шабля вкреше iскори морозу
крізь серце недоречної біди
а пензель віп’ється і фарбою оросить
чуттів льони.
96