Два літа у зіницях Сатани.
Привабливі...
В привабливих зіницях,
Взискують поглядом до тебе увійти.
В саменьке серце
розпачу. Спустошень
ліпше пережити смерть,
Аніж оці літа!
Пахтить грозою ...
Кожну мить гріха
окропить.
Чи живою?
Падаюче з Неба
За Благодать іми.
Та притискає Див.
Ізвідусіль втискає
мене самого - в сам,
у камінь, в камені танцює.
Звертаю словесами,
Що Небесна плащаниця Покрова...
Молитвою,молитвою звертаю.
Так наче по Слові
Дніпрова круча кликатиме в простір
осіннього перейдення
через ріку до берега низького.
Діво!
Любити мушу,як саме життя -
приречене любити...
Небезпечна гра
очима, де в зіницях літа два.
22.9.93 Мюнхен