Скільки життів минуло, любий?
А ми і досі з тобою єдині.
Нема для кохання згуби!
Зпокон віків і до нині.
А душі не мають спокою,
Якщо не з коханими в парі.
І сміх обернеться журбою,
Полине в заобрійні далі.
Спіткає сто мук у дорозі,
Та серце інакше неврозі.
Воно у душі в полоні.
Тихенько сховай в долонях,
Воно ж бо лиш раз живе.
І тільки тоді твоє,
Коли в нім пульсує кров
З єдиним кодом – любов!