Мені циганка нагадала,
На карти кинула вона...
І, наче ненька сповідала -
Налила чарочку вина.
Дитинства мого гірка доля
Застигла у ії очах,
Але на все Господня воля...
А ми летим на ковзанах...
Річковий лід намистом сяє,
Сидять на дроті горобці,
Старий музика мирно грає,
Небесна радість на лиці.
Пройшла крізь тіло лихоманка,
Та зникла, наче тінь, вона.
У Білий Світ пішла циганка,
А я лишивсь біля вікна...
Тепер я більше не гадаю,
Лише дивлюсь рокам услід,
І затремчу, коли згадаю,
Як потихеньку тане лід.
Автор Геннадій Сівак.
4 січня 2001 року.