Тож, не зачорнюй крепом
Осоння щасливого дня.
Плитою, гнітючим склепом
Прошу, не засмучуй лиця.
В бору, де по прілолисту
Дзюрчання і плюскіт струмка,
Хай чує крізь землю тіло
Забаву листка й промінця.
Коли вільнокрилая птиця
Співає, і ти заспівай.
Ромашку і сестрицю
Над прахом моїм саджай.
І у зеленці духмянім
Вітчизни тайгових верст
Постав простий, дерев’яний
Осьмиконечний хрест.
---------------------
Семь стихотворений - Последнему другу
Даниил Леонидович Андреев
Не омрачай же крепом
Солнечной радости дня,
Плитою, давящим склепом
Не отягчай меня.
В бору, где по листьям прелым
Журчит и плещет ручей,
Пусть чует сквозь землю тело
Игру листвы и лучей.
С привольной пернатой тварью
Спой песню и погрусти,
Ромашку, иван-да-марью
Над прахом моим расти.
И в зелени благоуханной
Родимых таёжных мест
Поставь простой, деревянный,
Осьмиконечный крест.
1936-1950