сонце очі сховай
за повіками хмар
надвечір’я
багрянять заграви
сивий місяць вівчар
випускає з кошар
зір отари
на неба отави
острівки полонин
ікебани прощань
зачіпають
верхівками зорі
ніч торкнулася дня
Інь зустрілася з Янь
сонце темне
а тіні прозорі
зріле листя спада
у жовтневих садах
тільки яблука
журяться пізні
чом не зорі вони
і з дощем восени
опадають мов сльози
на тризну
ось і осінь прийшла
надвечірна імла
літа пахощі
здибала в сіні
де Церера й Морфей
в голограмах тіней
грають вдвох
голодрами осінні
© Vasyl R, 28-09-2007