більше біль ромашки білої
не збиратиму тобі -
очі більмами забілюють
сльози-роси у журбі.
пелюстків не залишилося,
рознесли вітри в світи...
що гадалось - відлюбилося
в жовтім згустку самоти.
в жовтім колі божевільному
стрілися розлуки всі...
біла сіль ромашки білої
сивим пасмом по косі...
© Vasyl R, 03-08-2007