Партеногенез

Иннокентий Флик
Чемодан книжок з собою у дорогу –
Це мій карб, одежа і взуття.
Блок цигарок, ніж і хрест у кейсі.
Вирушаю в плавання сама.

Помолюся сонцю на світанні,
Кавою замОлю всі гріхи,
І з пташиним поштарем відправлю
„Адресат не знайдений” квитки.

Ноги в крів, мозолистеє тіло
Йде від тім’ячка до правої ступні.
Квітка на лацкані – моя мама
Мені мовить: „Ні, не жінка ти”.

І у фалосі моїм відчую силу.
У фалопієві труби йде життя.
Я – Партенос, партеногенічно
Я запружую усі свої поля.

Залилися лученьки водою.
Проростає рисове зерно.
Я є хліб. Зліплю онігірі Вам.
Нехай кoтеться у небі колобок.

І клювати будуть снігурі, і змії
Оплетуть на сон мій мій живіт.
Світ запліднений коханням і журбою
Най у Всесвіті моєму животить.

painting http://www.zademack.com/
Gravitations Engel