Еммі.
А ми з тобою так втомились,
Що вже ні витримки, ні сил...
Один до одного тулились,
На жаль у нас не було крил.
Як в блуд заводило життя,
У снах з'являлася калина,
Рятує витримка твоя,
Кохана, подруга, дружина.
В нас б'ються в одночас серця,
Хоч час ще іноді регоче...
З тобою, мила, до кінця,
Вдивляюсь в рідні, карі очі...
Автор Геннадій Сівак.
30 серпня 2005 року.