Я вклоняюся тобі, моя доленько негожа,
Все, що сталося, покинь, бо ж на те лиш воля Божа...
Між людей немає втіхи, навіть не шукай,
Краще ти ходи зі мною аж за неба край,
Краще дай-но свою руку, не жалкуй сльози,
Все, що було так відверто в серці принеси.
Не питай мене, не треба, нащо та зоря,
Бо ж злетить у чисті очі зіронька моя,
Спалахне тоді в останнє синій океан,
Не залишить злої вдачі той страшний дурман.
Не схитнеться моя пісня, не впаде роса,
Не зійде над злотим полем гострая коса,
Не займеться в мому серці, як колись вогонь,
Буду знову я чекати щастя осторонь...
