(футуристично-сюрреалістична фатальна драма)
Похмурі
хмари охопили хмарочосів дáхи.
Гелікоптéр, заперечуючи геліоцентризм,
летить на край Землі.
Облиті брудом з-під коліс дорожні знаки
і люди, що покинувши туризм,
ховаються в теплì
своїх осель – напівзалізних
мурів
замовкли змокли охололи
залиті молоком ранкові злаки.
Вода тече собі униз поволі
дискретно
крапелька за краплей
силкýючись заповнити собою
безмежне дно.
Під ці удари, акомпонемент
у вікнах вуличного рою
машин та...
ну, врешті, все одно
чого іще
Сидить ведмідь в жабо і пише
"пісьмо вазлюблєнной
наіпрєкраснєйшей на всьому чорнім небі"
Великій і малій і ненародженій і
перепохованій
чи абортованій Ведмедиці-зорì:
"Дарагая мая нінаглядная,
третій день уж скрєбьот здєсь тоска заурядная..."
І крáпає, крáпає, ллється по столу
в тарìлки, горнятка, стікає додолу
ріка гірких сльоз
ведмежих
ВЕЛИииИКИХ ріка сліз, БЕЗМЕееЕЖНИХ.
Ховається, лапами прикривається
Схаменутись не може
собі дати раду
Він сам вже жалкує, давно вже не радий
томý,
що з людини
зробився ведмідем
"Ні, слухайте! я ж не реву
тромбоном, волторном
чи ще чимось мідним.
Ні, чуєте? я говорЮ
я все ще людина"
Хоч дійсно, туриста із нього не буде
І надто звірячі кігті, губи та зуби
Та він підігріє сніданок із злаків
Доїсть, вимкне кран, вип'є кави
Поїде на край повз усі дивні знаки
Знайде собі інші ведмежі забави.
Можливо,
стане пілотом того гелікоптера
А може – охоронцем якогось мера:
десь на Рейні чи в Бахрейні
Яка до біса різниця,
якщо два дні потому
він потоне в басейні