Хоч спокушуй, хоч не спокушуй,—
Ми чужинцями розійдемось.
Може, ти й увійшов в мою душу,—
Не оглядайся там і не затримуйсь.
Оберігай від мене кордони,
Зачини безтілесну скарбницю.
Вже набридло долать перепони
Й вірити в серця чисту криницю.
Чи вода там, а чи отрута?
Нащо мене про запас тримаєш?
В осіннім серці вмирає і скрута,
Вже анітрохи й жалю немає.
Не чоловік ти, а я — не жінка.
Якісь потвори без сенсу й статі.
Дітей ненароджених пестить хмаринка,—
Майбутню жертву темній Гекаті.
Чи будеш щасливий, чи покохаєш,—
Мені вже байдуже.
Долу очі!
І що там в зимній душі плекаєш,—
Не хочуть знать мої дні і ночі...
12.06.2002