Він плакав. І завмерли легіони.
Залізний Цезар, геній, бог війни.
І вогнища палають. Та вони
Були ще тут, із ними. Безборонно
Гуляє вітер Галії отам,
на місці восьмого.
Їх полягло сімсот.
Сімсот і сорок шість центуріонів.
Уперше Цезар втратив легіон і
Уперше плакав… просто перед строєм…
Герговія. Ці гори, гори, гори,
І німфи Ехо сміх, підступний сміх.
Сьогодні переміг Верцингеториг,
Та це єдиний раз, коли він переміг.
Бо переплутало відлуння звуки сурмам,
Бо Ехо донесла сигнал атаки,
Бо це були муштровані вояки…
Фортеця встояла. Її не взяти штурмом.
І сурми хрипнуть відступом. А гори
Виспівують атаки хибну пісню.
Він їх виводив з пекла сам. До зброї!
Він кинув в бій тринадцятий! Запізно…
Він плакав, Цезар. Вогнища курились.
Над горами збиралася гроза.
Він говорив і плакав. І котилась
Скрижалями історії сльоза.
А потім скажуть – він геній,
А потім скажуть – щастило.
Його солдати любили –
Пояснить непоясненне.
…Він плакав. Раз єдиний і останній.
Для них тепер немає перепон.
Завмер Помпей. І Рим іще не знає –
Вони підуть з ним через Рубікон!
27.02.08.