Шлюб за зиском

       
Знов думками я за небокраєм,
Де юності примарлива луна
Відбива, що ВІН мене кохає,
Хай і вкрила скроню сивина.

Не наважився в свій час невдаха
Залучити мене у любов свою,
Щастя пурхнуло із рук, неначе птаха,
А на то місць – лише спогади в жалю.

Шлюб за зиском - то моє заклання,
Щастя викреслив із нашого життя,
Як розп’яття над моїм коханням
Не дає мені від болю забуття.