позвони мне когда меня не будет дома
--------------------------------------------(c) Бобош Здена
зателефонуй коли мене не буде
коли не стане, зникне і втече
крізь спорожнілий повнотою студень
твоє, таке не виспане, плече.
телефонуй! залиш портвейн у склянці
такий терпкий, що всохне на губах.
губись! губись натхненно у словах
тягни любов у вилинялі капці.
втягни, так глибоко, як можеш - і тримай
тримай! зціпивши вилиці до скрипу,
я вдягнусь у невишкурену липу
і стану трішки нижче.
ти згадай…
згадай що я колись… що я ще вчора…
що я…
а що таки я є?
таке нервове, невимовно хворе
лиш кілька слів
потрощене пенсне…
