Квiтень, травень...

Валентина Яроцкая
Календаря щорiчного листи…
Гортаю та читаю: грудень, сiчень…
Слова сьогоднi нагадала ти,
Якi мене на Україну кличуть.

Ти нiби їх промовила комусь,
Хто на увагу нашу мав би право…
Я спогади тривожити боюсь,
Та тверджу за тобою: квiтень, травень…

Весни на Українi нiжна суть –
Такi спiвучi та квiтучi назви!
В полон i душу, i думки беруть
Цi два веснянi мiсяцi одразу.

Голубить в квiтнi сонце – не пече,
I зелень в травнi молода та свiжа,
I солов’i в пiснях п’янких ночей
Нам обiцяють лиш любов i нiжнiсть.

Побачити замрiянi сади –
Нi, зовсiм то не другорядна справа!
Тобi я вдячна: пiдказала ти
Звучання справжнє слiв тих:
       квiти й трави!

То ж вiдгуком на тугу, розпач, бiль
Вчувається з висот небесних: «Аve!»
I тим, що нам привiт свiй шлють звiдтiль,
Шепочу знову й знову:
       «Квiтень, травень…»

Моїм надiйним талiсманом стань,
Весна моя, зелена господиня!
То кращий засiб від пекучих ран –
Садiв весняних бiле сновидiння !

Хай нашi човники на лонi хвиль
Тримаються, як той солдатик бравий!..
Чужий ти мусиш подолати бiль…
Нехай лiкують всiх нас квiти й трави!..