Над Брайтаном густіє мла,
Піднявся стогін над Гудзоном,
В Sabvey блищать уламки скла
З вікон розбитого вагона.
Лунають відголоски дум,
Зірки, мов ліхтарі, палають...
Миттєво "вирубили" струм...
Жильці у темряві страждають.
То знак небес-тривожна мить...
Ми просто нуль, роси краплина...
Від болю голова тріщить,
Тремтить у відчаї людина.
Вже без журби і каяття
Всі тужать за своїм минулим,
Буття-життя... Життя-Буття...
Без спокою і без притулу.
Над Брайтаном густіє мла,
І сила тисне рукотвірна,
А доля, обгорівши, чорна
Від цих трагедій знемогла.
Автор Геннадій Сівак.
11 вересня 2004 року.