дышала пастбищем стена
трава шумела в ранах дома
прижала в темноте она
живое тело к неживому
а мы почти уже не спим
и разглядели через веки
как зеркала развеяв дым
трава вздыхает словно реки
и корешок вгоняя всласть
как клин в крошащиеся плиты
в улыбку трещины запасть
жить и камней держаться битых
на шаг от рельсов и моста
проткнет она гнилые рамы
как лес высока и чиста
трава пришла уже за нами
С украинского перевел А. Пустогаров
(из сборника "Середмістя", 1989. Цикл "Фотоетюди")
Этюд неспокою
трава на камені вона
вночі шумить у ранах дому
і лугом дихає стіна
рослинне тіло в кам’яному
і ми так часто не спимо
і видивляемо впівока
як з того боку крізь трюмо
трава зітхнула мов затока
вганяючи коріння клин
у ці крихкі тріскучі плити
запасти в усмішки щілин
триматись каменя і жити
за крок від рейок і коліс
вона протне розсохлі рами
висока й чиста ніби ліс
трава яка прийшла за нами