Сини мої, сини, мої сини!
Який вам шлях приготувала доля?
З’явився старший мiй в останнi днi весни,
З молодшим йшли осiннi вже поволi.
Стрiчали старшого зеленi явори
На Полтавщинi та дощi травневi,
Молодшого – на Пiвночi бори
I знов дощi, та тiльки вересневi.
То майже лiто вже тодi було,
Як старший мiй прийшов на бiлий свiт,
I лiто ще не зовсiм вiдцвiло,
Як розпочав молодший вiдлiк лiт.
На Крайнiй Пiвночi те лiтечко коротке,
I не завжди дарує нам тепло…
Та ми любили лiто, рiки, спокiй,
Рибальськi човники, натруджене весло…
Хлоп'ята виросли, їх самостійні кроки
Не по землі - в життя. А я молюсь за них,
Щоб без війни були їх довгі роки,
Щоб щастя - океаном, а не з крихт.
Дощi з весни до осенi над ними –
Не позичати статностi синам!
А синiй птах в високiм небi плине…
Пошли, Господь, його на землю нам!