Твоя посмішка лущиться й відстає од лиця,
Мов та фарба стара од мого підвіконня.
Я не вірю тобі і немає кінця
Порожнечі в душі, що росте, як безодня.
Ні, не зимно. Не хочу вогню. Не пали.
Мої шрами ще й досі палають од болю,
Ніби краєць від серця мені відтяли
І воно, як обірване, вишукує долю.
Щонеділі у церкві за тебе молюсь,
Щонеділі благаю для тебе прощення,
Щонеділі - вино і я, мабуть, зіп'юсь,
Щонеділі - весна, щонеділі...
