Я тікаю від тебе
Крізь зарості кольору неба
Моїх років прожитих,
Моїх переплаканих болів,
Синіх квітів посохлих,
Уривків нескладених віршів,
Непрочитаних книг,
Нецілованих вуст,
Переплетених рук лабіринтом
Я тікаю від тебе.
Якби ж я змогла утекти!
Я тікаю від тебе
Розбурханим кольору неба
Морем сліз непролитих
І річкою чорної крові,
Водоспадом висот нездобутих,
І гейзером мрій нездійсненних,
Я тікаю від тебе,
Аби в океані любові
Тебе, немовля, не втопити.
Я тікаю від тебе,
Тікаю пісками пустелі,
Снігами і джунглями,
Руки до крові здираю
І забула у захваті втечі —
Планета, доведено, кругла,
І чим швидше від тебе біжу я,
Тим ближче відтак наближаюсь
До центру землі,
Де, мов зірка,
Усмішка твоя осяває
Мій марно оплаканий шлях.