http://makrus-studio.com/node/583
Як шкода, коханий,
Що вечір багряний
Згасає у сутінках ночі,
Птахи-тіні сідають,
Крильми заважають
Вдивлятися в очі дівочі.
Ти ледь відчуваєш,
Але не спитаєш,
Чому зорею тріпочу,
В нічну прохолоду
Вступаю, як в воду,
І більше нічого не хочу.
Як шкода, коханий,
Що вечір багряний
Канув у темряву неба,
Мов ураз розлюбилось,
Сновиддя скінчилось
Й нікому більше не треба.