1.
Важкий тягар з душі своєї зняти:
Піти на сповідь, голову схилити,
Щоб потім з чистотою немовляти
Нову сторінку у житті творити.
Творити радість, світло і добро
У кожній миті і у кожній днині.
Зневіра, розпач – д’явола тавро.
А радість тільки Бог дає людині.
2.
Він для людей творив діла великі.
А що від них отримав на подяку?
Вінець терновий, глузування крики,
Криваві рани – ось і всі відзнаки.
Та Він любив людей, то ж їм прощав
Розп’яття біль, відступництво від Бога…
Цвяхами до хреста прикутий знав,
Що через біль до неба йде дорога.
3.
У Божім храмі сяє позолота,
В окладі пишнім Трійця Пресвята…
Та я одне лиш бачу: то навпроти
Криваві рани на ногах Христа.
Ми стали тут неначе випадково…
Ні, то нас Бог привів, щоб показати:
Так Він людей любив, що був готовий
Жахливий біль за грішників прийняти.