Загуркотіло знову. Зовсім близько. Почулись кроки. Важко, аж камінно, хтось підіймався сходами. Спинивсь біля дверей, немов хотів постукать, але згадав, що він отут не гість і стукать не повинен. Відчинив.
Донна Анна
Жуане, чуєш, хтось до нас прийшов!
Дон Жуан
Я навіть знаю хто. Це він, камінний.
І наближались кроки кам'янії, і кам'яніли лиця. Лиш свічки ледь тріпотіли полум'ям кривавим, вихоплюючи з темряви то Анну, то зблідлого незвично Дон Жуана, то гостя. Чи господаря?
Командор
Це я. Мене запрошено на вашу пишну учту.
Його камінні губи ворушилися так важко. Важко голос вилітав із кам’яних грудей. І важко дивились очі. Пильно, аж незрячо.
Дон Жуан
Важкий камінний погляд. Ти прийшов?
Командор
Як бачиш, Дон Жуане. Навіть камінь
спроможна з місця зрушити любов.
Не бійся, Анно. Я не карать прийшов –
благословити. Дай руку, Дон Жуане.
Ти не винен у моїй смерті. Руку!
Донна Анна
Ні, не треба! Навіщо ти прийшов,
мій Командоре? Обов’язок
я виконала чесно. Ніхто мені
не зможе дорікнути. В жалобі
я вистояла рік, чи навіть більше
навпроти твого хреста.
Скінчився термін. Відпусти мене!
Командор
Я відпущу. От тільки руку! Руку, Жуане!
Донна Анна
Ні, не смій, не подавай руки,
не подавай руки, коханий, скам'янієш!
Дон Жуан
Не вір казкам, моя кохана Анно!
Рука моя міцна, моя правиця
до потиску камінного готова.
За тебе я готовий стати навіть
із каменем до рівного двобою!
Не треба, Анно, не перешкоджай!
Загуркотіло. Блиснуло. Правиця камінна здійнялась. Повільно, туго...
Командор
Жуане, руку!
І безстрашний Дон крок уперед ступив.
Дон Жуан
Не треба, Анно!
Донна Анна
Ні, любий, ні, я не дозволю
тобі загинуть! Здрастуй, Командоре.
Дай руку. Крізь межу життя і смерті
привітаймось, муже!
Дон Жуан
Не треба, Анно, ні!
Та вже запізно. Кам'яна правиця стиснула ніжну, трепетну долоню. Стиснула, аж посипався граніт.
Дон Жуан
Не смій, камінний, відпусти її!
Командор
О ні, нехай вона мене відпустить!
Така тендітна, лагідна долоня...
Спасибі, Анно, за останній потиск.
Доволі. Я піду.
І раптом гість, такий могутній у гранітній міці, розсипався на порох. А із ним розсипався і міф про Дон Жуана, про Анну, і про нього, кам’яного.
Граніт. Каміння. Пил.