Дай Бог мені не заблукати,
Між двох дерев, в собі самій,
І твердо на ногах стояти,
Щоб ні один спокусник – змій
Не зміг на мить порушить спокій,
Чи кинуть сумніву зерно,
Хай навіть іноді жорстоке
Життя, та має буть воно,
Завжди легким і нести радість,
Не дивлячись на тінь незгод,
І щоб у ньому там не сталось
Стрімке падіння чи польот,
Ми маєм бути завжди вдячні,
За те, що є в житті у нас,
А то, дивися, необачно,
Ми все розгубимо за раз,
Що не зуміли цінувати,
І чим не дорожили всім
Бо головне – це не втрачати,
Себе самих передусім.
Своє єство а також душу
І дух незламний та твердий,
Бо видно, все пройти я мушу
Немовби іспит нелегкий.
Мов лабіринт, де заблукати
Ніколи не повинні ми,
І незважаючи на втрати,
Все ж, залишатися людьми.
2000
`````````````````````````````````````````````````````
Вольный перевод с украинского Алкоры http://www.stihi.ru/2012/01/23/7540
Дай мне, Господь, не заблудиться меж двух огней – в себе самой,
Чтоб змей, коварный соблазнитель, не смог нарушить мой покой,
Идти уверенно и твердо, сомнений зерна не растить,
Когда судьба бывает вздорной, а крест не хочется нести.
Дай легкой быть: даруя радость, не зарождать обиды тень,
Принять смиренно, что досталось: и падать вниз, и ввысь лететь!
Направь всегда быть благодарной за все, что было и что есть,
Чтоб в неразумии бездарном не пропустить Благую Весть,
Не сокрушать в безумье стены, отдавшись зову естества,
Свой дух взрастить, чтоб совершенным стать отражением Христа.
Пусть жизнь земная - испытанье и бесконечный лабиринт,
Что отправляет на закланье страданий тяжких и клеймит
За слабость, трусость и ошибки, блужданья в поисках пути…
Спаси Господь от целей зыбких, чтоб в царство Божие войти!